ПЛАЧ ЄРЕМІЇ _ ВОНА

СКАЙ - Відчуваєш (ПРЕМ’ЄРА! Official Music Video)

Пісні Про Кохання - Українські Пісні Про Любов [Романтичні Пісні]

Ксенія Небесна & Олександр Піднебесний - КІЛОМЕТРИ

Ксенія Небесна & Олександр Піднебесний - КІЛОМЕТРИ

Курбас, Куліш та Зеров. 

80 років тому НКВС розстріляло 290 українців. 

   Чому важливо пам’ятати трагедію у Сандармосі 4.2k SHARES Share Tweet У кінці 30-х років в урочищі Сандармох у Росії розстріляли до 9500 людей, серед них 290 українців, представників культурної та наукової інтелігенції Лісове урочище Сандармох в Медвежогорському районі Карелії увійшло в історію як місце масового розстрілу та захоронення жертв сталінських репресій. В 1937-1938 рр. тут розстріляли, за різними даними, від 6000 до 9500 людей. Масове захоронення було знайдене в 1997 році учасниками товариства «Меморіал». Експедиція місцевого краєзнавця Юрія Дмитрієва знайшла в урочищі 236 розстрільних ям із людськими останками. Що відбувалось у Сандармосі За архівними даними, розстріли тут тривали майже півтора роки: з 11 серпня 1937-го по 24 грудня 1938 року. Розстрілювали росіян, фінів, білорусів, євреїв, українців, карелів, татар, ромів, німців. Встановлено імена 4514 розстріляних в’язнів, а також 900 мешканців навколишніх сіл. Впродовж тижня 27 жовтня – 4 листопада в Сандармоху стратили 1111 в’язнів першого «соловецького етапу» – Соловецької тюрми особливого призначення, серед яких було 290 українців. Ув’язнених таємно вивезли з островів на баржах наприкінці жовтня 1937-го, далі сліди губилися Їхня доля тривалий час лишалася невідомою. Припускали, що в’язнів утопили в Білому морі. І лише в середині 90-х пошуковцям вдалося встановити, де закінчилася їхня трагічна історія. Розстріли відбувалися на виконання телеграми наркома внутрішніх справ Єжова керівникам тюрем від 19 серпня 1937 року, яка наказувала впродовж місяця провести операцію з «репресування найактивніших контрреволюційних елементів» з числа ув’язнених. Оформленням вироків займалася «трійка» управління НКВС Ленінградської області. Після розгляду «трійками» справ ув’язнених усіх їх мали розстріляти. Слідство при цьому взагалі не проводилося. Підставою для включення у розстрільний список була довідка начальника тюрми на підставі первинного вироку. «Трійка» розглядала справи на засіданнях 9, 10 і 14 жовтня. Їхнім «напрацюванням» був список з 1116 соловецьких в’язнів, засуджених до розстрілу. Саме вони склали так званий «перший соловецький етап». Чотирьох в’язнів на момент складання списку вже доправили до інших тюрем, ще один помер в таборі. Розстріл такого масштабу проводився уперше. Щоб уникнути розголосу, місцем виконання операції обрали віддалений розстрільний полігон «Белбалтлагу» в урочищі Сандармох. Засуджених доправляли в Медвежогорськ партіями. Перед розстрілом їх роздягали до білизни, зв’язували, затикали рота і штабелями в кузовах вантажівок вивозили на місце страти, ставили на коліна на краю ями і розстрілювали. Імена усіх 1111-ох розстріляних встановлені. Склад етапу був неординарним: туди потрапили представники культурної, наукової інтелігенції та партійної еліти союзних республік. Серед них українці – поет-неокласик професор Микола Зеров, творець театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, історики Матвій Яворський, Володимир Чеховський і Сергій Грушевський (небіж Михайла Грушевського), науковці Степан Рудницький, Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовсунівський, Олексій Вангенгейм, міністр фінансів УССР Михайло Полоз, письменники Валер’ян Підмогильний, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий. Було розстріляно чимало священиків, у тому числі – представник Ватикану отець Петер Вейґель, посланий для перевірки даних про переслідування віруючих в СССР. «Герої»-чекісти Найбільшу кількість розстрілів провів заступник управляючого адміністративно-господарською частиною НКВС, ленінградський чекіст Михайло Матвеєв. 20 грудня 1937-го наказом НКВС його нагородили цінним подарунком за «самовіддану роботу з боротьби з контрреволюцією». А вже в 1939-му засудили до 10 років таборів за перевищення службових повноважень. У 1941-му ленінградського ката достроково звільнили і згодом нагородили орденами «Красной звєзди» і «Лєніна». Помер орденоносний капітан у 1971-му. Інші учасники розстрілів – Апетер, Раєвський, Вейншток, Антонов-Грицюк невдовзі після Сандормоху самі потрапили у жорнова репресій і в наступні роки були розстріляні або засуджені. Як і все радянське минуле, історія Сандармоху в путінській Росії теж переглядається. Влітку 2016-го пропагандистський телеканал «Звєзда» з посиланням на матеріали ФСБ розповсюдив інформацію про те, що в Сандармоському лісі знаходяться поховання 20 тисяч радянських військовополонених, померлих у фінських таборах в роки «великої вітчизняної». Путінська Росія ретельно підчищає інформацію про злочини «героїчних чекістів» і вміло переводить фокус суспільної уваги на інші трагічні сторінки. Вшанування пам’яті і нові репресії В наші дні Сандармох – меморіальне кладовище. Розстрільні ями позначені стовбцями. В 1998-му біля входу на кладовище встановили пам’ятник – кам’яну глибу з написом «Люди, не вбивайте одне одного». В 2004 році тут звели козацький хрест, який виконали українські скульптори Назар Білик і Микола Малишко. Українці Карелії щороку вшановують пам’ять про загиблих в урочищі. 5 серпня 2017–го, у 80-ті роковини початку хвилі масових вбивств в СРСР, на церемонію прибули генконсул України в Петербурзі Леся Лозинська, а також генконсули Литви, Латвії, Естонії, Польщі. Цього року на заходах вперше не було Юрія Дмитрієва, голови карельського “Меморіалу”, він перебуває в РФ під сумнівним кримінальним переслідуванням. Дмітриєва затримали в грудні 2016-го. Історика і краєзнавця обвинувачують у виготовленні порнографічних знімків неповнолітньої прийомної доньки. Єдину експертизу фотографій проводила організація, відома тим, що визнала екстремістським матеріалом Біблію. Справа Дмитрієва використовується пропагандистськими ЗМІ для компрометації пошукового руху: в січні 2017-го телеканал «Росія-24» показав фільм «Що приховує товариство «Меморіал», в якому фігурували фото зі сфабрикованої «справи Дмитрієва».

Джерело: http://prolviv.com/blog/2017/10/28/kurbas-kulish-ta-zerov-80-rokiv-tomu-nkvs-rozstrilialo-290-ukraintsiv-chomu-vazhlyvo-pamiataty-trahediiu-u-sandarmosi/
© prolviv.com

Міністр освіти про ситуацію з надбавками та вимушеними відпустками

Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич на своїй офіційній сторінці у соціальній мережі Фейсбук підкреслила неприпустимість зменшення надбавки за престижність праці освітян та їх відпусток за власний рахунок.

Подаємо повний тест допису міністра.

У Міністерство освіти і науки України почали надходити повідомлення про те, що в окремих областях місцева влада зловживає своїми повноваженнями та зменшує надбавку за престижність, а в деяких місцевостях педагогів навіть змушують протягом карантину брати відпустку за власний рахунок.

Очевидно, що така ситуація є абсолютно неприпустимою.

Освітньої субвенції на зарплати вистачає для виплати коштів вчителям. Ще з минулого року на рівні місцевих бюджетів осіли значні залишки освітньої субвенції. Ми вирішили підтримати місцеві органи та дозволили використовувати ці гроші на матеріально-технічне забезпечення. Тепер місцеві органи економлять на вчителях по максимуму.

Рішення є, і воно доволі просте. Якщо це продовжиться, ми внесемо зміни до відповідної постанови і жодної копійки із залишків освітньої субвенції на матеріально-технічне забезпечення місцеві органи витратити не зможуть.

На місцях є значні субвенції на матеріально-технічне забезпечення з державного бюджету, до 10 разів збільшилися надходження до місцевих бюджетів у межах децентралізації. При цьому заощаджувати на вчителях – це окремий різновид цинізму.

Звісно, можуть бути об’єктивні обставини, і коштів у деяких окремих місцевостях може не вистачати. Це було і в попередні роки, і ми в робочому порядку реагували на такі ситуації. Пишіть лист на МОН і ми шукатимемо спосіб відкоригувати. Але урізати зарплати та відправляти вчителів у примусові відпустки, аби притримати гроші і направити їх за іншим призначенням – це щось нове.

НЮРНБЕРЗЬКИЙ ТРИБУНАЛ ВИЗНАВ, ЩО УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛІСТИ НЕ БУЛИ СОЮЗНИКАМИ ГІТЛЕРА…

Польський закон про Інститут національної пам’яті є дискримінаційним для українців. Коментуючи підписання президентом Польщі Анджеєм Дудою так званого «антибандерівського закону», яким, зокрема, передбачена кримінальна відповідальність за заперечення «злочинів українських націоналістів», народний депутат України – Юрій Шухевич зауважив, що прийняттям закону Польща різко зачепила Ізраїль, і ця країна різко відповіла, заявивши, що відкличе посла та багато іншого.

«І тут вони таки дійсно стривожилися. Вони знають про ізраїльське лобі у Сполучених Штатах. А українці все стерплять, і це дійсно так. Бо коли прийняли попередній закон у минулому році, то наш Президент поїхав до Варшави, ставав на коліна», – зазначив Юрій Шухевич та додав, що після такої реакції у Польщі вирішили, чому б не прийняти черговий закон.

Гість програми зауважив, що у Польщі українських націоналістів називають союзниками Гітлера.

«Це неправда, тому що свого часу прокурор Руденко на Нюрнберзькому процесі старався у цьому ж звинуватити і Організацію Українських Націоналістів, і Українську Повстанську Армію. Нюрнберзький суд не прийняв доказів, сказав, що це необґрунтовано. Неповний переклад Нюрнберзького процесу російською мовою  приховує цей факт. Але якщо ви подивитеся англійський переклад, то там є, що представили відповідні документи, які свідчили, що українські націоналісти вже 1941 року боролися з німецькою окупаційною владою. І в 1942 році, коли була утворена УПА, що бандерівська частина ОУН перейшла до збройної боротьби проти німців за відновлення Української Держави», – наголосив Юрій Шухевич та додав, що звинувачення на адресу українських націоналістів про те, що вони були союзниками Гітлера, є безпідставними.

З його слів, і за радянських часів, і у судовому процесі за позовом Вітренко про скасування указів Президента України Ющенка про вшанування борців за незалежність України посилалися на Нюрнберзький процес, на докази, яких там насправді немає…

«Польща порушила Європейську конвенцію прав людини, протокол 12, стаття 1, де забороняється будь-яка дискримінація за расовими, релігійними, національними, політичними… Вважаю, що цей закон є дискримінаційним з точки зору українців як нації, а з іншого боку – з політичного», – наголосив Юрій Шухевич.