Календар учителя: Навчальний рік у 2016-2017 роках триватиме 273 дні, 108 з них – вихідні

2016-2017 навчальний рік у школах, гімназіях та інших навчальних закладах почнеться в четвер 1 вересня 2016 року і триватиме до 26 травня 2017 року включно. Загальна тривалість навчального року складе 273 днів, з яких 165 днів будуть навчальними, а 108 днів припадуть на канікули, вихідні та свята.

Червоним кольором у календарі виділено вихідні та святкові дні
Зеленим кольором виділені дні канікул
Всього протягом 2016-2017 навчального року буде 165 навчальних днів і 108 вихідних.

Вересень 2016 року: всього днів – 30, навчальних днів 22, вихідних днів – 8.
Жовтень 2016 року: всього днів -31, навчальних днів – 19, вихідних днів – 12.
Листопад 2016 року: всього днів – 30, навчальних днів – 18, вихідних днів – 12.
Грудень 2016 року: всього днів – 31, навчальних днів – 17, вихідних днів – 14.
Січень 2017 року: всього днів – 31, навчальних днів – 16, вихідних днів – 15.
Лютий 2017 року: всього днів – 28, навчальних днів – 20, вихідних днів – 8.
Березень 2017 року: всього днів – 31, навчальних днів – 17, вихідних днів – 14.
Квітень 2017 року: всього днів – 30, навчальних днів – 19, вихідних днів – 11.
Травень 2017 року: всього днів – 31, навчальних днів – 17, вихідних днів – 14.

Звертаємо вашу увагу, що навчальний календар на 2016-2017 рік є рекомендаційним. Зазначені строки можуть відрізнятися і бути змінені.

Канікули в 2016 2017 навчальному році

Згідно з рекомендаціями міністерства освіти в навчальних закладах будуть встановлені такі дати канікул у 2016-2017 навчальному році.

Осінні канікули в 2016 2017 навчальному році розпочнуться 29 жовтня 2016 року і завершаться 6 листопада 2016 року. Тривалість осінніх канікул 2016 складе 9 днів.
Зимові новорічні канікули у 2016 2017 навчальному році розпочнуться 24 грудня 2016 року і триватимуть до 8 січня 2017 року. Тривалість зимових канікул складе 16 днів.
Весняні канікули в 2016 2017 навчальному році почнуться 25 березня 2017 року і триватимуть до 2 квітня 2017 року. Тривалість весняних канікул складе 9 днів.
Літні канікули в 2017 році розпочнуться 27 травня 2017 року і триватимуть до 1 вересня 2017 року.

 Додаткові канікули для першокласників можуть бути введені з 18 по 26 лютого 2017 року. Крім того в учнів у навчальних закладах вихідними днями будуть 14 жовтня 2016 року, 8 березня 2017 року, 17 квітня 2017 року, 1-2 травня 2017 року і 9 травня 2017 року.

Також необхідно нагадати, що дати канікул тільки рекомендуються міністерством освіти, а остаточне рішення про терміни і тривалість канікул залишається за педрадою навчальних закладів.

Додаткові канікули або перенесення термінів канікул у школах та інших навчальних закладах можливі з наступних причин:

Низька температура повітря – мінус 25 градусів за шкалою Цельсія для початкової школи; мінус 28 градусів – для середньої школи; мінус 30 градусів для учнів 10 та 11 класів.
Низька температура у навчальних класах. При температурі повітря в навчальних приміщеннях нижче +18 градусів проводити заняття забороняється.
Карантин і перевищення порогу захворюваності. Карантин може бути оголошений в окремій школі, окремому районі, місті чи області при перевищенні епідемічного порогу захворюваності в 25% від загальної кількості учнів.

Канікули для студентів в 2016 2017 навчальному році

У ВУЗах канікул значно менше, а саме студенти відпочивають тільки взимку і влітку. Точний графік дізнатися складно, так як кожен ВУЗ призначає їх залежно від сесій. Якщо говорити про зимові, то канікули починаються в кінці січня, а закінчуються вже на другому тижні лютого. Влітку також все залежить від сесії і практики, яку можуть призначити на червень, із-за чого на відпочинок можна буде відправитися тільки у липні. Також практику можуть перенести й на серпень, а канікули розпочатися вже з середини червня. Все залежить від конкретного Внз, тому, щоб ретельно спланувати свій відпочинок, то краще попередньо запитати в представників адміністрації Вищого Навчального Закладу. Єдине, що можна точно сказати, так це те, що канікули не повинні бути менше 6 тижнів.

В. Громовий: ліквідовуємо маразми в шкільній освіті

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

Маразм №1. «Норма відвідування уроків».

Реформа школи почнеться з 2018 року, але у нас є стільки усякої дурні в школах, яку треба ліквідувати вже з 1вересня цього року!

Наприклад, є така культова річ як журнал «внутрішкільного контролю». Усілякі «перевірялциці» ну дуже полюбляють шугати директорів шкіл невідомо ким і коли встановленою «нормою відвідування уроків».

Один мій хороший товариш і чудовий директор школи навіть має штатну «писаркарку», яка цілими днями пише замість нього цей журнал. Звісно, перевіряльниці не можуть не бачити, що там явно не почерк директора, але з огляду на те, що там «все красіво», закривають на це очі.

Встановлені на місцях «норми відвідування уроків» базуються на вкрай сумнівній тезі: «Лише той керівник школи, який часто і систематично відвідує уроки й аналізує їх, може зробити правильні висновки про якість навчально-виховного процесу».

На її підтвердження часто цитують В.О.Сухомлинського: «Щоденно я відвідую не менше двох уроків, не тільки тому, що цього вимагає дисципліна праці, а перш за все тому, що мені потрібно джерело для живлення моєї думки, і цим джерелом є урок».

По-перше, це фраза з іншої епохи для якої був характерний тотальний контроль.

По-друге, фраза , яка написана рідкісним типом директорів, директором-науковцем, якому справді потрібне було «джерело для живлення думки». А чи потрібно це було Павлиській школі?! Сумніваюсь, добре знаючи тодішні і теперішні реалії цього навчального закладу.

Тому раз і назавжди чорним по білому запишімо у всіх методичних рекомендаціях і посадових обов'язках: директор школи та його заступники можуть відвідувати уроки по мірі необхідності, результати такого відвідування, за потреби, фіксуються в довільній формі на будь-яких носіях (паперових чи електронних) і є суто конфіденційною інформацією, яка не розголошується.

І як говорив булгаківський професор Преображенский, це має бути «Окончательная бумажка. Фактическая. Настоящая! Броня».

Оригінал

Архивы вскрыты. Украина 90 лет назад была в 1,6 раз больше

О карте Украины 1919 года не было ничего известно. Для историка Ивана Сварника — это сенсационный оригинальный документ, потому что это первая карта Украины как государства, на ней впервые были нанесены государственные границы. Для многих украинцев, проживавших в 1919 году, эта карта играла большую роль, говорит ученый. Потому что это было осознание территории, которую охватывало независимое Украинское государство и понимание, от кого ее нужно охранять.

Карта, в первую очередь, является фиксацией состояния сознания населения того времни, когда она напечатана, состояния национального осознания государства. Я предполагал, что такая карта должна быть.

Парижская мирная конференция УНР границы Украины выглядят следующим образом.

Государственная граница Украинской Народной Республики в день Воссоединения 22 января 1919 был значительно длиннее современного

Граница тогдашней Украины отражена на карте «Соборная Украина», вышедшей во Львове.

Документ: 100 лет назад не только Крым, но и часть России была украинской территорией. Найдена во Львове карта Украины, отпечатанная в 1918 году по заказу правительства Скоропадского, свидетельствует о том, что крымский полуостров уже тогда принадлежал Украине. Кроме того, в состав украинского государства входили часть территорий Нынешней Беларуси, России и Приднестровье.

«Без сомнения, в состав Украины тогда входил Крым. Эта карта предназначена для того, чтобы современники, на основании документа, а это есть карта-документ, которая издана в Вене известной фирмой, могли увидеть какой была Украина в 1918 году, как эти границы изменились», — рассказал председатель благотворительного фонда «Украина-Русь» Ростислав Новоженец.

Историк Иван Сварник считает эту карту «сенсационным оригинальным документом», потому что это первая карта Украины как государства, на ней впервые были нанесены государственные границы.

Карты Украины 1918 года целеустремленно уничтожали в советское время и за ее хранение можно было получить до 10 лет заключения. Львовянин Михаил Гаврилов приобрел карту случайно на базаре в Ивано-Франковске в середине 80-х прошлого века.

Это первая настенная карта соборной УНР, на которой отображены все украинские этнические земли, которые в 1919 году были в составе Украины. Кубань, Ставрополье, Чорноморщина, Восточная Слобожанщина, Стародубщина (сейчас они в составе России). Берестейщина и Гомельщина (ныне в составе Беларуси). Холмщина, Подляшье, Надсяння, Северная Лемковщина (Польша), Южная Лемковщина (Словакия). Мармарощина, Южная Буковина (ныне в составе Румынии).

На карте, над которой работала группа историков и ученых, на основе архивных материалов выделены территории компактного проживания украинцев, так называемые «клины», где формировалась украинская армия. Малиновый клин — это Северный Кавказ, Серый клин — Северный Казахстан и Юго-Западная Сибирь, Зеленый клин — Южная часть Дальнего Востока (главный город — Владивосток), Желтый клин — Нижнее и Среднее Поволжье.

К слову, площадь Зеленого клина была вдвое больше территории Украины, тут украинцы проводили процессы государственного построения: в 1918 году они требовали от российского правительства признать дальневосточный Зеленый Клин частью Украины и объявили культурную Конституцию украинцев Дальнего Востока и Самостоятельную Украинскую Дальневосточную Республику.

Председатель благотворительного фонда «Украина-Русь» Ростислав Новоженец отмечает, что карты в атласах противоречивые и неполные, не подают общей картины о государственном строительстве того периода. Поэтому и издали карту «Соборной Украины», чтобы показать, какими были украинские границы в День Воссоединения, которому предшествовало провозглашение самостоятельности Украины 22 января 1918 года, а 1 ноября 1918 года была провозглашена ЗУНР.

«Украинцы должны знать свою историю, историю правдивую. Украинцы этой истории не знают. Одни считают, что соборность — это распространение христианства по Украине, другие, что это единство между Востоком и Западом, но кто скажет, что это объединение всех этнических украинских земель? Главная задача этой карты — дать познание современным украинцам о славных страницах нашей истории 90 лет назад. Карта поможет оценить современникам, молодому поколению Акт объединения», — отмечает Ростислав Новоженец.

МОН України визначило про структуру 2016/2017 навчального року та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів. 
 Літня школа для дорослих — 2016 Учні можуть скористатися правом на літній відпочинок у пришкільному таборі У МОН України зазначають, що відповідно до законодавства, структуру навчального року мають встановлювати загальноосвітні навчальні заклади за погодженням з місцевими органами управління освітою. Отже, наступний навчальний рік розпочинатиметься 1 вересня 2016 року, а завершуватиметься не пізніше 1 липня наступного року. Тривалість канікул протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів без врахування днів, коли діти припиняли навчання з незалежних від них причин (карантин, температурний режим тощо). У листі зазначено, у випадку встановлення 5-денного навчального тижня відпрацювання уроків по суботах (з метою надолуження навчального матеріалу, чи продовження канікул та скорочення опалювального сезону) не допускається, оскільки це призведе до перевищення тижневого гранично допустимого навантаження на учнів. Традиційно, для учнів 4-их, 9-их та 11-их класів навчальний рік буде завершено проведенням державної підсумкової атестації. Перелік предметів для державної підсумкової атестації, форму та терміни її проведення МОН України буде затверджено додатково. Зважаючи на можливе призупинення навчального процесу з поважних причин (карантин, вдодаткові вихідні для підготовки до ДПА/ЗНО тощо), кількість фактично проведених вчителями уроків може бути меншою від попередньо запланованої. У такому випадку навчальний заклад та вчителі обов’язково мають вжити заходів щодо освоєння учнями змісту кожного навчального предмета в повному обсязі за рахунок ущільнення, самостійного опрацювання, засобів дистанційного навчання тощо. У МОН України наголошують, що менша кількість проведених вчителем уроків через об’єктивні обставини, не може бути причиною вирахувань із його заробітної плати. Також МОН України надано рекомендації щодо розроблення робочих навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів на 2015/2016 навчальний рік. Робочі навчальні плани розробляються у такій же формі та за тими ж рекомендаціями, як і в минулі роки.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОГО УРОКУ В 2016/2017 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

Шановні колеги! Повідомляємо, що розпочато збір матеріалів до щорічного збірника на допомогу педагогам області для проведення Першого уроку в 2016/2017 навчальному році (розробки уроків, позакласних заходів, присвячених 25-річчю незалежності України). Тема Першого уроку в 2016/2017 навчальному році «Щоб у серці жила Батьківщина: до 25-річчя незалежності України».  Запрошуємо науковців, методистів, керівників загальноосвітніх навчальних закладів, заступників директорів з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних керівників, учителів-предметників, вихователів дошкільних закладів, бібліотекарів, педагогів-позашкільників взяти участь у вказаному проекті, надавши матеріали з досвіду роботи. Орієнтовні напрями, які можуть бути представлені у розробках: 1. Традиції патріотичного виховання краю: історичні аспекти. 2. Виховання громадянина-патріота у творчій спадщині Василя Сухомлинського. 3. Виховання любові до Батьківщини змалку: дошкілля і початкова школа. 4. Розвиток патріотичних почуттів у підлітків та молоді. 5. Національно-патріотичне виховання дітей засобами позашкільної діяльності. 6. Реалізація принципів Концепції національно-патріотичного виховання у співпраці з місцевими громадами. 7. Внесок випускників навчальних закладів Кіровоградщини у процеси державотворення та культурний потенціал України. 8. Культура і освіта як основні чинники національно-патріотичного руху в Україні. (Cучасні проекти). Вимоги до матеріалів Матеріали, що надсилаються, мають бути набраними в текстовому редакторі Microsoft Word. Назва файлу – за прізвищем автора; формат – *.doc чи *.docх (наприклад, Петренко.doc). Обсяг – 4-7 друкованих сторінок. Гарнітура шрифту – Times New Roman, розмір кегля – 14. Міжрядковий інтервал – 1,5; абзац – 1,25 см; усі поля – по 2 см. Посередині сторінки повністю прізвище, ім’я, по батькові, посада, навчальний заклад.  Нижче, через 1 інтервал, посередині сторінки великими літерами жирним шрифтом – назва матеріалів.  Нижче основний текст. Список використаних джерел оформлюється відповідно до вимог оформлення літератури.  Зразки оформлення матеріалів Зразок 1. «Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом» (урок-композиція для учнів 3-го класу). Автор :Зеленяк Наталя Миколаївна, учитель початкових класів НВК «Кіровоградський колегіум – спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад – центр естетичного виховання» Кіровоградської міської ради. Зразок 2. «Наш край у творах письменників-земляків» (урок-літературна вітальня для учнів 7-8 класів). Автор: Малишко Валентина Григорівна, учитель української мови та літератури Глодоської ЗШ І-ІІІ ступенів Новоукраїнської районної ради.

«ЦЕЛЬ ОБРАЗОВАНИЯ — НЕ УСВОЕНИЕ ЗНАНИЙ, А РАЗВИТИЕ ЛИЧНОСТИ»

Как современный ученик может повлиять на собственное развитие и обучение с помощью новейших методик и технологий? Этим вопросом задалась команда Edutainme, куда вошли педагоги, психологи, IT-разработчики, информационные архитекторы и дизайнеры в поисках общего языка для образовательной системы, IT, медиа, бизнеса и государства. Итог работы — в манифесте о цифровой образовательной среде, призванном изменить подход к системе образования.

Скорость изменений вокруг нас сильно возросла. Происходит фундаментальный сдвиг и отход от условий, при которых были разработаны нынешние системы образования — формируется новая образовательная среда. В эту среду не всегда легко копируются старые материалы и методики, и, напротив, в ней появляются другие потенциалы. Однако успех создания и применения новых технологий зависит от осознания образовательной парадигмы: цель образования — не усвоение суммы знаний, а развитие свободной личности.

Цель настоящего манифеста — декларировать принципы создания цифровых образовательных сред, где ученик будет не объектом обучения, а субъектом — то есть сам влиять на свое развитие.

Мы надеемся, что эти принципы станут основой для государственной политики в сфере образования, помогут сплотить разработчиков и учителей, дадут возможность осознать общие проблемы и обрисовать образы будущих образовательных проектов.

1. Новая организация образовательного содержания

От неделимых курсов к микроформатам

Нужно перестать мыслить в терминах курсов. Будущее — за гранулированными форматами​

Современный мобильный человек учится и работает повсюду — короткими урывками в метро, на даче без интернета, в кровати и в парке.

Переход к более компактным, гранулированным образовательным форматам откроет новые возможности для обучения: учителя смогут включать в свои курсы фрагменты материалов других учителей, давать на них ссылки. Ученики смогут легче находить информацию для междисциплинарных исследований, легче выходить за пределы своего курса — например, из биологии в химию, из истории в экономику.

Гранулированные форматы сделают обучение гибким и доступным для все более широкой аудитории, которая продолжает учиться всю жизнь.

От пассивного слушания к активному действию

За ключевую единицу обучения нужно принимать активность​

Сейчас обучение — это чаще всего получение информации, заданной извне — программой, учителем или стандартом. В цифровой среде единицей обучения становится активность учащегося. Активность направлена не только на восприятие, но и на продуктивные действие ученика над полученной информацией или в процессе ее получения. Активностью может быть прочтение или просмотр, работа со встроенной моделью, выполнение заданий или самопроверка. Пройти активность — значит дочитать или досмотреть до конца, поработать с моделью, найти правильные ответы.

Активности автономны, а вместе формируют бесконечное количество цепочек: курсов, квестов, кампаний — образовательных траекторий. Каждая активность должна обладать определенной стоимостью: в процентах от итогового результата, плюсах к навыкам и метанавыкам.

От белых пятен к картам знаний

​Межпредметные связи важны так же, как отдельные области знаний

С появлением более компактных, гранулированных форматов обучения возникает необходимость в картах и графах, отражающих горизонтальные связи между образовательными активностями, а также в развитии анализа большого объема данных. Создание графов знаний станет толчком к развитию новых поисковых механизмов и рекомендательных систем для образовательных программ, учебных и научных материалов, позволит лучше классифицировать области знаний и навыков, станет основой для гибких систем аттестации.

От единых учебников к персонализированным траекториям

Индивидуализация — высшее благо и точка отсчета

Привычное понятие «учебник» сохраняет смысл исключительно как подборка образовательного содержания разного типа. На смену ему должна прийти цифровая образовательная среда, где каждый может выбирать собственную образовательную траекторию, состоящую из активностей, которые нужны ему здесь и сейчас. Среда, в свою очередь, должна непрерывно анализировать потребности и способности ученика и предлагать сценарии дальнейшего развития.

Например, рекомендательные системы должны принимать во внимание, что к одним и тем же навыкам можно прийти разными путями, а уровень учеников на одной и той же образовательной программе может быть разным. При формировании образовательной траектории возраст не имеет значения, на первый план выходят знания, мотивация и скорость восприятия.

Рекомендации должны быть доступны всем участникам образовательного процесса — в том числе учителям и родителям.

2. Мотивация в цифровых образовательных средах

От предопределенности к свободному выбору

Ученик должен быть соучастником своего обучения

У ученика должна быть возможность участвовать в организации своего обучения: что бы ни стояло на повестке дня, тест или текст, в любой момент ученик должен понимать, сколько он освоил, сколько осталось и что делать дальше.

Должно поощряться стремление преодолевать трудности, превосходить в соревнованиях других и себя самого. Критерии успеха должны быть прозрачными и понятными, а ошибка иметь некоторую цену и социальные последствия, важно видеть, как затраченные усилия влияют на результат, и получать мгновенную обратную связь на все свои действия. Это обязательное условие для анализа своих действий и удовлетворения от проделанной работы, которое мотивирует к дальнейшему совершенствованию.

Нужно предусмотреть приемы, снижающие боязнь неудачи или неодобрения. Игра — самый естественный способ развить настойчивость и целеустремленность. Новая медаль или черный пояс помогают оставаться вовлеченным, но нельзя поощрять учебу только ради подарков. Ученик должен ценить конкретную пользу, которую можно получить вместе с новым навыком.

От совместного слушания к коллаборативным проектам

Среда — это социальное пространство

Цифровая образовательная среда должна учитывать социальные механизмы — конкуренцию, кооперацию, взаимообучение и взаимооценивание. Лишь в режиме совместной деятельности можно преодолеть отчуждение, научиться вести конструктивную дискуссию, реагировать на критику, устанавливать и поддерживать общение. Для того чтобы пользоваться достоинствами группового обучения, нужно развивать культуру конструктивной обратной связи, поддерживать экономику внимания — «чем конструктивнее я оценю другого, тем выше мой рейтинг», давать ученикам возможность рецензировать и комментировать работы друг друга, формировать сообщества, помогать отстающим.

От повторения к творчеству

Ученик должен иметь возможность создавать

В среде должны быть заложены возможности для проявления инициативы, создано творческое пространство ученика. Пример проявления инициативы — взаимообучение, индивидуальное или совместное творчество — мозговые штурмы, проектное обучение. Важно предлагать условия для глубокой проработки учебного материала и создания собственного — формировать структуру и описывать связи, перерабатывать материал, излагать его в других форматах.

Задания должны быть ориентированы на синтез полученной информации, перенос освоенной логики на другие дисциплины или использование знаний из разных областей для получения нового знания. Механическое повторение в этом случае недопустимо.

Самостоятельное творчество — другая важная часть образовательного процесса. Основной ценностью обладает не столько результат, который можно использовать на выставках или в портфолио, сколько знания и навыки, полученные учениками в ходе его создания.

От формальных экзаменов к мгновенной обратной связи

Образовательная среда должна давать постоянную и индивидуализированную обратную связь на все действия

Система оценки не должна быть агрессивной и навязчивой, как финальные контрольные или выпускные экзамены. Диагностика должна происходить бесшовно с процессом обучения. Системы, работающие с большим объемом данных, способны в режиме реального времени сравнивать ученика с тысячами других, анализировать, насколько глубоко он понимает предмет, и предсказывать успеваемость. Это снижает необходимость в стрессовых тестах и помогает оказывать каждому точечную поддержку. Нет необходимости привязывать уровни сложности к возрасту или году обучения, индивидуальные траектории позволяют двигаться вперед в соответствии с личным темпом и готовностью, иметь возможность остановиться и детально проработать трудную тему, вместо того, чтобы вместе со всем классом осваивать новые горизонты с двойками в фундаменте.

Объективная обратная связь должна давать возможность ученику оценивать свои достижения по внутренней шкале — сколько усилий это стоило, сколько знаний потребовало, насколько удалось проявить себя. Без этого внутреннего компаса невозможно объективно оценить интеллектуальный прогресс и понять, в нужном ли направлении он движется.

От единой системы аттестации к многомерной

Школа и вуз не единственные источники знаний и навыков

Обмен данными между разными образовательными платформами, приложениями и системами управления обучением позволяет сделать систему оценки многомерной, включать результаты из внешних источников в личный профиль и портфолио ученика, который он может хранить и развивать в течение всей жизни.

3. Новая архитектура образования

От хаоса к архитектуре взаимодействия

Технологии, которые уже повлияли на то, как мы общаемся, работаем, путешествуем, занимаемся спортом, неизбежно влияют на то, как мы учимся. Информационные сети, персональные мобильные устройства, большие данные и облака, в которых они хранятся, открытые образовательные ресурсы (OER), игровые механики и машинное обучение меняют архитектуру образовательных процессов.

Образовательное содержание может доставляться через множество устройств и платформ, связанных друг с другом. Можно получить задание от учителя в системе управления обучением, обсудить его в социальной сети, задать вопросы по почте, подготовиться к экзамену в приложении, получить онлайн-сертификат и положить его в электронное портфолио к другим знакам отличия из кружков, секций или курсов повышения квалификации.

Мы попытались обозначить очевидные уже сегодня системные составляющие будущей образовательной цифровой экосистемы, которая придет на смену образованию индустриальной эпохи.

• Управление обучением (LMS)
  Сейчас это хранилище образовательного содержания, данных и инструменты для работы с ними. Этот раздутый монолитный функционал является слабым местом таких систем. Они должны научиться поддерживать разные формы цифрового образовательного содержания, работать с десктоп-, интернет- и мобильными приложениями, позволять подключать и отключать модули от разных поставщиков. Или, наоборот, диверсифицироваться.
• Управление образовательными ресурсами (LCMS)
  Резкий рост вариативности и доступности педагогических инструментов провоцирует развитие систем управления образовательными ресурсами, которые позволят учителям ориентироваться в новых образовательных возможностях, встраивать интерактивный контент, мобильные игры в уроки или, наоборот, собирать из разрозненных инструментов курсы, создавать и публиковать свои учебные материалы.
  Например, можно будет коллективно создавать учебные сценарии, клонировать их в любых форматах, изменять под себя, комментировать. Если ресурс будет доступен не только учителям одного университета/школы, но и сотрудникам других образовательных институтов, это будет основой для повышения качества учебных материалов и образовательного процесса в целом.
• Неинтерактивное содержание
  Книги, видео, оригиналы исторических документов и другое старое доброе статичное образовательное содержание не исчезло, а продолжает быть важной частью образовательных программ. Со временем оно будет приобретать все больше интерактивных черт, становясь частью различных образовательных сред.
• Инструментальные среды
  Помимо неинтерактивного содержания в учебный процесс все чаще включаются различные цифровые инструментальные обучающие среды — от мобильных приложений до коллаборативных онлайн-платформ. Игры, тренажеры, виртуальные модели и онлайн-лаборатории, среды для визуального программирования, обработки данных, сервисы для создания и работы над ученическими портфолио и еще множество онлайн-сервисов, еще не выделившихся в отдельные типы, учатся взаимодействовать друг с другом, выстраивая новую архитектуру образовательного процесса.
• Хранилища данных
  Интерактивные учебные инструменты вызывают взрывной рост данных, которые они накапливают. Прежде всего речь идет об анонимных данных об учебных событиях, образовательных траекториях, эффективности педагогических методик и образовательных программ в целом. Аналоги Google Analytics для образования могут служить как для сбора, хранения и доступа к данным, так и для их анализа и выработки рекомендаций. Собранные данные могут быть доступны учителям, исследователям или аналитическими сервисам. Эти же данные могут быть использованы системами управления обучением для разработки новых моделей оценивания, выдачи бейджей, дипломов или сертификатов.

От контроля к выбору

Технологии должен выбирать тот, кто ими пользуется

Право на выбор конкретных технологий их комбинаций на любом этапе обучения должно принадлежать тому, кто несет за него ответственность — университету, школе или самому ученику. Наличие выбора стимулирует любопытство, делает ученика более самостоятельным и мотивированным.

От автономности к технологической экосистеме

Данные следуют за человеком

Ученик должен иметь полный контроль над собственными данными, а также возможность забирать их с собой при переходах между разными образовательными системам и предметными областями, хранить и использовать их по собственному усмотрению в любое время, передавать для анализа и выдачи рекомендаций новым образовательным платформам и специализированным сервисам.

От автономности к экосистеме

Разные образовательные платформы должны уметь общаться друг с другом

Индивидуализация образования, появление все большего числа образовательных сервисов и свобода их выбора для всех участников процесса подразумевают необходимость переноса данных из одной цифровой среды в другую. Прочный союз различных платформ возможен лишь при наличии единой авторизации и стандартов обмена данными. Системы управления в учебных заведениях должны уметь учитывать успехи ученика в сторонних приложениях: частично или полностью видеть завершенные активности и подтвержденные навыки.

HTML5 поможет работать с огромным разнообразием гаджетов и браузеров, LTI позволит различным образовательным компонентам теснее интегрироваться друг с другом, на смену неповоротливым дискам и SCORM должны прийти публичные API, открытые стандарты и спецификации — JSON, REST, HTTPS, OAUTH2. Сохранность данных должна обеспечиваться зашифрованными протоколами и партнерскими ключами.

Это снизит зависимость от монолитных комплексных программных решений, откроет дорогу свободному программному обеспечению и коммерческим разработкам узкой направленности, разовьет конкурентную борьбу, повысит качество решений.

4. Новая педагогика

От монополии к медиапространству

Образование должно учиться конкурировать с индустрией развлечений

В цифровой среде конкурентами образовательных проектов становятся не только другие онлайн-курсы, но и музеи, игры, сериалы, социальные сети и просто любые открытые сайты и приложения. В этих условиях особенно важно брать на вооружение те же инструменты, что и конкуренты, тех же специалистов. Каждая дополнительная минута, потраченная на обучение — победа UX-дизайнеров, разработчиков, сценаристов и контент-кураторов. Учебная среда онлайн — это не просто сцена, на которой разворачивается образовательный процесс, а динамичное пространство, способное менять свои характеристики в зависимости от того, кто и как в ней себе ведет. Появляется понятие образовательного сценария: при разработке образовательных ресурсов нужно учитывать последовательности перемещения по их модулям, сессиям и разделам. Мы верим, что в будущем образовательные онлайн-программы могут сформировать новый самостоятельный жанр, со своими поклонниками, колоссальными бюджетами и «голливудскими» учителями в главных ролях.

От педагогики-философии и педагогики-искусства к цифровой педагогике

Педагогика становится точной наукой

В цифровом пространстве нельзя дружески похлопать по плечу или ударить по пальцам линейкой. Старые педагогические теории попадают в совершенно новые условия. Формируется новая, цифровая педагогика, и никто толком не понимает, как она должна быть устроена. Ясно только, что нужно пробовать, экспериментировать и искать новые работающие модели. Новые большие данные можно использовать для более глубокого оценивания знания и навыков, углубления связей между всеми уровнями обучения, налаживания контакта между образовательными институтами, студентами и работодателями, оценке успеваемости.

Потрібно забезпечити право дитини на захист від фізичного і психологічного насильства у школі і вдома

• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
• Підписатись на новини

Віктор Громовий: «Диявол» тоталітарної педагогіки 

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

«Диявол» тоталітарної педагогіки ховається у деталях.

У продвинутій гімназії ви можете побувати на чудових відкритих уроках і позаурочних заходах, але попри те, що там взимку в класах може бути низька температура повітря, дітей все одно змусять бути у формі та у змінному взутті. Тож, тітки на задніх партах сидітимуть у шубах, а малесенькі дітки синітимуть від холоду у біленьких сорочечках, показуючи цим тіткам чергове зразково-показушне шоу. Усе буде красиво і ніхто не задумається над тим, що наступного дня півкласу захворіє і не прийде до школи.

Я не знаю добре це чи погано, але ніде за кордоном не бачив, щоб діти дружно вставали і хором затягували «До-бри-и-и-и-й де-е-е-нь» в момент появи на порозі класу когось із дорослих. На тебе ніхто не звертає ніякої уваги тоді, коли ти заходиш на урок, і там на Дикому Заході (США), і на Далекому (Японія) і на Близькому (Ізраїль) Сході.

Педагогічний фах, як правило, робить людей кращими, ніж вони є насправді (згадую як на вчительському з’їзді тодішній Київський міський голова О. Омельченко зірвав аплодисменти, коли щиро поспівчував педагогам, які не можуть «ні зайвої чарки випити, ні заматюкатись...). Це – правило, та у нього є і чимало виключень. На жаль, досі є чимало прикладів того як саме вчитель може бути головним інквізитором новітнього часу.

Не вірите? Запитайте у мами, яка розгублено стоїть під дверима 3-го класу, бо у дитини почався психоз після того, як учитель публічно розтоптав її гідність, оголосивши невтішні результати контрольної та привівши приклади «жахливих» помилок, яких припустилося це дитя.

Чи з'ясуйте чому дорослій людині із зовнішністю Шварцнегера, уже 20 років напередодні 1 вересня сняться звичайні шкільні кошмари (не можу розв'язати задачку на «контрольній», мене викликають до дошки, а я не можу згадати правило чи забув вірш…)

Не можу собі уявити, що десь у якійсь країні можуть не випустити дитину в туалет чи не дозволити під час уроку попити води... Та, на жаль, мушу розповісти не одну історію з нашої педагогічної реальності, яка ілюструє цинізм, жорстокість і недолугість деяких наших рідних горе-педагогів.

Миле і компанійське трирічне дитя зненацька щоранку починає влаштовувати істерики: «Не піду в садік!». Зрештою через пару місяців дідусь звертає увагу на те, що хлопчик завжди, коли його забираєш з дитсадка, страшенно хоче пісяти. Виявилось, що нова вихователька категорично заявила: ти вже великий і немає чого пісять на горшок, нам санстанція забороняє їх тримати в туалетах! Так як дитя ще не вміло користуватись унітазом, йому доводилось мучитись і терпіти аж до вечора. Що це як не жорстоке поводження з дітьми, яке могло мати фатальні наслідки?! У нормальній країні у подібному випадку був би судовий позов і колосальна сума відшкодування...

Ми досі можемо запросто не задумуючись про наслідки «пропісочити» когось з учнів на батьківських зборах, публічно зацитувати якусь дурницю з учнівського твору так щоб реготав увесь клас, повідомити на широкий загал приватну інформацію про стан успішності, а то і про стан здоров'я того чи іншого учня.

Рівень педагогічної культури наших вчителів фізичної культури – це окрема тема розмови (фізична складова у назві предмета присутня, а от культурою на практиці його викладання часто і не пахне). Для багатьох з них раз плюнути обізвати учня, а то і вдатись до рукоприкладства... Що їм з того, що якась необережна фраза вчителя (скількох учнів на уроці фізкультури називали «слабаками» чи «сосискою» ?!) може призвести до насмішок, породити якесь образливе прізвисько «на всю оставшуюся жизнь», а то і стати першопоштовхом до відвертого цькування дитини.

Якось класик ще радянської педагогіки М. М. Поташник (він проводив майстер-клас для директорів шкіл м. Києва) розповів як йому довелось стати свідком вишуканих знущань над дітьми з боку вчителя, який сам запросив його до себе на урок. Цей чудовий знавець свого предмета і «інженер людських душ» так проводив «опитування»: «До дошки зараз піде… Авдєєв? Ні, не Авдєєв. Мабуть ми послухаємо... Іванова. Ні, Іванова ми зараз чіпати не будемо! Так-так, а що тут робиться у журналі у Данілової?..». Ось так він раз по разу перебирав увесь алфавіт, проходячись журналом знизу вверх. Що робилось у цей час з нервовою системою учнів його не хвилювало! Зайве доводити, що такими методами нічого, окрім створення чергових шкільних фобій не доб'єшся. Див. про це мультфільм "БУРЕВЕСТНИК".

До речі, американські педагоги давно вже перейшли до використання на уроках виключно адресних запитань. Ключовим полоненням педагогічної етики там є таке: ніколи не став запитання, якщо ти не впевнений на 100%, що саме ця дитина знає на нього відповідь. Адже, якщо ти «підловиш» (шкільний фольклор стверджує: слово «підловити» походить від слова «підлість») дитину на незнанні, ти публічно розтопчеш її гідність. Тому американський вчитель спочатку називає ім’я учня і тільки після цього ставить адресоване саме йому запитання.

На жаль, у багатьох школах так є і так буде доки ми не забезпечимо послідовний перехід до психозберігаючих технологій викладання і цим нарешті реально забезпечимо право дитини на захист від фізичного і психологічного насильства у школі і вдома. Не дарма ж ліворадикальний критик школи Іван Ілліч наголошував, що школа досі є репресивним інститутом, який одночасно на ділі сковує, а на словах пропагує особисту свободу («Школьные учителя и священники – единственные среди профессионалов, кто чувствует себя в праве совать нос в частные дела своих клиентов и в то же самое время проповедовать неприкосновенность личности перед аудиторией, которая не смеет шевельнуться»).

Ви ніколи не задумувались чому в школі так кричать і дорослі і малеча?!

Упродовж усього свого педагогічного життя я вів відчайдушну боротьбу з криком. Згадую як після закінчення педінституту почав працювати в школі на посаді організатора позакласної роботи. Моїм кабінетом стала «піонерська кімната». Поруч був кабінет української літератури у якому вела уроки молоденька вчителька. Звісно, діти (а це був випускний клас!) заходилися її «випробовувати», а та у відповідь ледь не на кожному уроці починала «наводити порядок у класі». Я змушений був чути як постійно лунали зойки педагогічного відчаю: «Встати!», «Петренко, за двері!», «Щоденники на стіл!». Після таких «уроків» проводив з вчителькою власні сеанси «психотерапії». Я і жартував: «Свєта, припини! Коли ти так кричиш «Встати!», я ж теж схоплююсь з місця і опиняюсь під загрозою почати заїкатись…». Я і вислуховував монологи на тему: «Це не діти, це…», і радив як можна легко змінити стиль взаємин з учнями. Вона і плакала і сміялась… Зрештою не тільки припинила кричати «диким голосом» на учнів, а і мій заклик «полюбити дітей» сприйняла буквально і вийшла заміж за одного з учнів цього класу.