Потрібно забезпечити право дитини на захист від фізичного і психологічного насильства у школі і вдома

• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
• Підписатись на новини

Віктор Громовий: «Диявол» тоталітарної педагогіки 

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

«Диявол» тоталітарної педагогіки ховається у деталях.

У продвинутій гімназії ви можете побувати на чудових відкритих уроках і позаурочних заходах, але попри те, що там взимку в класах може бути низька температура повітря, дітей все одно змусять бути у формі та у змінному взутті. Тож, тітки на задніх партах сидітимуть у шубах, а малесенькі дітки синітимуть від холоду у біленьких сорочечках, показуючи цим тіткам чергове зразково-показушне шоу. Усе буде красиво і ніхто не задумається над тим, що наступного дня півкласу захворіє і не прийде до школи.

Я не знаю добре це чи погано, але ніде за кордоном не бачив, щоб діти дружно вставали і хором затягували «До-бри-и-и-и-й де-е-е-нь» в момент появи на порозі класу когось із дорослих. На тебе ніхто не звертає ніякої уваги тоді, коли ти заходиш на урок, і там на Дикому Заході (США), і на Далекому (Японія) і на Близькому (Ізраїль) Сході.

Педагогічний фах, як правило, робить людей кращими, ніж вони є насправді (згадую як на вчительському з’їзді тодішній Київський міський голова О. Омельченко зірвав аплодисменти, коли щиро поспівчував педагогам, які не можуть «ні зайвої чарки випити, ні заматюкатись...). Це – правило, та у нього є і чимало виключень. На жаль, досі є чимало прикладів того як саме вчитель може бути головним інквізитором новітнього часу.

Не вірите? Запитайте у мами, яка розгублено стоїть під дверима 3-го класу, бо у дитини почався психоз після того, як учитель публічно розтоптав її гідність, оголосивши невтішні результати контрольної та привівши приклади «жахливих» помилок, яких припустилося це дитя.

Чи з'ясуйте чому дорослій людині із зовнішністю Шварцнегера, уже 20 років напередодні 1 вересня сняться звичайні шкільні кошмари (не можу розв'язати задачку на «контрольній», мене викликають до дошки, а я не можу згадати правило чи забув вірш…)

Не можу собі уявити, що десь у якійсь країні можуть не випустити дитину в туалет чи не дозволити під час уроку попити води... Та, на жаль, мушу розповісти не одну історію з нашої педагогічної реальності, яка ілюструє цинізм, жорстокість і недолугість деяких наших рідних горе-педагогів.

Миле і компанійське трирічне дитя зненацька щоранку починає влаштовувати істерики: «Не піду в садік!». Зрештою через пару місяців дідусь звертає увагу на те, що хлопчик завжди, коли його забираєш з дитсадка, страшенно хоче пісяти. Виявилось, що нова вихователька категорично заявила: ти вже великий і немає чого пісять на горшок, нам санстанція забороняє їх тримати в туалетах! Так як дитя ще не вміло користуватись унітазом, йому доводилось мучитись і терпіти аж до вечора. Що це як не жорстоке поводження з дітьми, яке могло мати фатальні наслідки?! У нормальній країні у подібному випадку був би судовий позов і колосальна сума відшкодування...

Ми досі можемо запросто не задумуючись про наслідки «пропісочити» когось з учнів на батьківських зборах, публічно зацитувати якусь дурницю з учнівського твору так щоб реготав увесь клас, повідомити на широкий загал приватну інформацію про стан успішності, а то і про стан здоров'я того чи іншого учня.

Рівень педагогічної культури наших вчителів фізичної культури – це окрема тема розмови (фізична складова у назві предмета присутня, а от культурою на практиці його викладання часто і не пахне). Для багатьох з них раз плюнути обізвати учня, а то і вдатись до рукоприкладства... Що їм з того, що якась необережна фраза вчителя (скількох учнів на уроці фізкультури називали «слабаками» чи «сосискою» ?!) може призвести до насмішок, породити якесь образливе прізвисько «на всю оставшуюся жизнь», а то і стати першопоштовхом до відвертого цькування дитини.

Якось класик ще радянської педагогіки М. М. Поташник (він проводив майстер-клас для директорів шкіл м. Києва) розповів як йому довелось стати свідком вишуканих знущань над дітьми з боку вчителя, який сам запросив його до себе на урок. Цей чудовий знавець свого предмета і «інженер людських душ» так проводив «опитування»: «До дошки зараз піде… Авдєєв? Ні, не Авдєєв. Мабуть ми послухаємо... Іванова. Ні, Іванова ми зараз чіпати не будемо! Так-так, а що тут робиться у журналі у Данілової?..». Ось так він раз по разу перебирав увесь алфавіт, проходячись журналом знизу вверх. Що робилось у цей час з нервовою системою учнів його не хвилювало! Зайве доводити, що такими методами нічого, окрім створення чергових шкільних фобій не доб'єшся. Див. про це мультфільм "БУРЕВЕСТНИК".

До речі, американські педагоги давно вже перейшли до використання на уроках виключно адресних запитань. Ключовим полоненням педагогічної етики там є таке: ніколи не став запитання, якщо ти не впевнений на 100%, що саме ця дитина знає на нього відповідь. Адже, якщо ти «підловиш» (шкільний фольклор стверджує: слово «підловити» походить від слова «підлість») дитину на незнанні, ти публічно розтопчеш її гідність. Тому американський вчитель спочатку називає ім’я учня і тільки після цього ставить адресоване саме йому запитання.

На жаль, у багатьох школах так є і так буде доки ми не забезпечимо послідовний перехід до психозберігаючих технологій викладання і цим нарешті реально забезпечимо право дитини на захист від фізичного і психологічного насильства у школі і вдома. Не дарма ж ліворадикальний критик школи Іван Ілліч наголошував, що школа досі є репресивним інститутом, який одночасно на ділі сковує, а на словах пропагує особисту свободу («Школьные учителя и священники – единственные среди профессионалов, кто чувствует себя в праве совать нос в частные дела своих клиентов и в то же самое время проповедовать неприкосновенность личности перед аудиторией, которая не смеет шевельнуться»).

Ви ніколи не задумувались чому в школі так кричать і дорослі і малеча?!

Упродовж усього свого педагогічного життя я вів відчайдушну боротьбу з криком. Згадую як після закінчення педінституту почав працювати в школі на посаді організатора позакласної роботи. Моїм кабінетом стала «піонерська кімната». Поруч був кабінет української літератури у якому вела уроки молоденька вчителька. Звісно, діти (а це був випускний клас!) заходилися її «випробовувати», а та у відповідь ледь не на кожному уроці починала «наводити порядок у класі». Я змушений був чути як постійно лунали зойки педагогічного відчаю: «Встати!», «Петренко, за двері!», «Щоденники на стіл!». Після таких «уроків» проводив з вчителькою власні сеанси «психотерапії». Я і жартував: «Свєта, припини! Коли ти так кричиш «Встати!», я ж теж схоплююсь з місця і опиняюсь під загрозою почати заїкатись…». Я і вислуховував монологи на тему: «Це не діти, це…», і радив як можна легко змінити стиль взаємин з учнями. Вона і плакала і сміялась… Зрештою не тільки припинила кричати «диким голосом» на учнів, а і мій заклик «полюбити дітей» сприйняла буквально і вийшла заміж за одного з учнів цього класу.

Як вчителі оцінками калічать або переображують наших дітей

Posted on 25.12.2015 by admin

Кінець чверті. Вкотре. Не так боляче бачити сімки та вісімки в табелі учня, як сльози на очах сина. Дорослому легше зрозуміти, що ці оцінки нічого не будуть варті в житті. Але як має чутися учень, якому свідомо занижують оцінку, хоча за всіма критеріями  він розраховував мінімум на 2 бали вище. Напевно немає батьків, які за час навчання в школі не зустрічалися з подібним явищем. Це один або кілька вчителів, які не мають авторитету ні в дітей, ні батьків, ні у власному педагогічному колективі. В кожній школі є вчителі за покликанням, а є випадкові люди. Я не маю педагогічної освіти і, напевно, був би поганим вчителем. Але є речі настільки елементарні для розуміння, що диву даєшся, як вчителі із багаторічним стажем можуть припускатися помилок, які можуть комусь поламати життя.

  Оцінка за таланти є чимось дуже суб’єктивним. Ну не має дитина дару до малювання чи музики, оцініть старання! Я точно знаю про випадок, як один вчитель малювання оцінив власний малюнок, кількарічної давності, який підсунули діти і видали за власний, на 6 балів. І як мали чутися учні того класу, де всі поголовно мали від трьох до шести балів? У того ж вчителя один з учнів постійно мав три бали з дванадцяти. Ця оцінка і була виставлена в атестат. Ви здивуєтесь, але після школи цей учень поступив до художнього училища і став одним з кращих студентів. Ви б бачили його ікони! А для його вчителя, він так і залишився ніким, трієчником.

Оцінка за знання не завжди повинна бути критерієм знань, а стимулом для навчання. Кожен вчитель повинен бути психологом. Подібно, як ювелір працює з необробленим діамантом, так педагог повинен ставитися до учня. Часом необережне слово, байдужість, зверхність, недоброзичливість, упереджене ставлення можуть надламати молоду особистість, як тріскає дорогоцінний камінь. Серед всіх  моїх однокласників великим авторитетом користувалися лише кілька вчителів. Але і серед них, лише одній вдавалося, здавалося б, неможливе. Ті, хто з інших предметів були двієчниками, у неї мали заслужені четвірки і п’ятірки.(Це були часи радянської школи), Ніхто і не думав ніколи тікати з її уроків. Бо вона в кожному бачила потенціал. У мене і досі перед очима той ліс із рук, коли вона когось хотіла викликати до дошки. Напевно, у кожній школі є такий вчитель або два. У них на уроках діти ніби переображуються. Вони вчаться не лише з обов’язку, але щоб не образити того вчителя. Таких педагогів ніколи не буде багато. Вони розуміють, що часом треба поставити оцінку вищу і заохотити цим самим вчитися далі, замість того, щоб поставити трішки нижчу і принести повне розчарування до процесу навчання.

Оцінка виявляє не лише знання учня, але і старання вчителя. Чому вчителі про це забувають? Куди дивиться дирекція школи, якщо у класі є 1-2 відмінника з того чи іншого предмету, а решта учнів тішаться, якщо отримають ту нещасну шістку? Я знаю випадки, коли жоден з класу не отримав доброї оцінки за чверть з однієї з дисциплін. Питання риторичне: що робив на роботі кілька місяців вчитель цієї дисципліни? Наскільки він сам оцінює свою працю, якщо ніхто з класу нормально не знає його предмету, що виявляють оцінки? В кожній школі є вчитель, у якого середня успішність учнів на 2-3 бали може відрізнятися від інших вчителів. Чи не варта наприкінці року звільнити того вчителя, у якого найнижча успішність учнів у школі?

Оцінка не повинна залежати від того, скільки разів на тиждень прибуває “сумка” для вчителя. Це ганебне явище, яке в народі називається “принести вчителю сумку” задля кращої оцінку є нашим спільним радянським спадком. Скільки золотих медалей і червоних дипломів здобуто свиньми, курми, крільми та іншою живністю. (Їх приносилося в жертву нашій людській гордості). Всі знають, наскільки наша держава “піклується про вчителя”. Але вчитель, який поважає самого себе ніколи не переступить межі, щоб натякати про подібне. Я закінчив школу на відмінно. Коли мене попросили покликати до школи батьків, щоб “запитати чи я готовий йти на золоту медаль”, я передав це “запрошення” мамі. Як тоді, так і зараз я вдячний їй за те, що вона не пішла до школи. Ні я ні вона про це ніколи не пошкодували.

Оцінка не повинна бути способом помсти батькам. Давайте не будемо лицемірами і признаймося собі, що це явище є дуже поширене. Хтось відмовляється від обов’язків у батьківському комітеті, хтось поскаржився на вчителя директору, хтось належить до іншої конфесії, а хтось є сином священика. Ми, дорослі, часто важко знаходимо спільну мову. Але в кінцевому випадку, як не прикро, завжди стаються крайніми діти. Це стосується сімейних драм, непорозумінь між сусідами чи у стосунках батьків та вчителів. Наші син чи дочка, яких  вчителі принижують перед однокласниками, висловлюють свої судження про їхніх батьків, свідомо занижують їм оцінки отримують такі сильні стреси та психічні зрушення, що часто потребують втручання психолога чи, навіть, психіатра. Я впевнений на всі сто, що виною того, що серед нас є стільки людей із заниженою самооцінкою, є вчителі і батьки, які несуть одинакову відповідальність перед Богом за те, наскільки були добрими наставниками своїм дітям.

       Насамкінець, пригадаю відомий жарт із соціальних мереж про те, що колись вчителі навчали в школі дітей, а батьки перевіряли дітей дома. Сьогодні є навпаки. Виглядає, що батьки вдома все роз’яснюють дітям, а вчителі в школі перевіряють те, як справилися батьки та учень дома. І від таких недолугих шкільних програм стає сумно. Кожен вчитель чи викладач думає, що його предмет є найважливішим, а тому вимагає знати так, ніби це обов’язково має пригодитися в житті. Ми продовжуємо “славні традиції” радянської школи. Варіативність предметів нам ще тільки сниться. Нехай вибачать мені вчителі, але ні алгебра, ні інформатика, ні хімія мені ніяк в житті не знадобилися. АБСОЛЮТНО. Це втрачені години в школі, марні переживання на екзаменах, та багато іншого, що асоціюється з безглуздям. І як вдячний я би був тим вчителям, які зрозуміють те, що мій син ніколи не стане математиком, хіміком, художником, з однієї причини: йому це, як і мені, НЕЦІКАВО. Якщо ви, вчителі, не здатні зацікавити учня своїм предметом, самі його не любите і не любили в школі, то з яким лицем ви вимагаєте від нього цей предмет знати на відмінно?

             В Євангелії є згадка про молодого юнака, який підійшов до Христа і звернувся до Нього: “Учителю добрий!” Дорогі вчителі, викладачі, професори, священики, тренери, та всі ті, хто покликаний навчати! Якими  ви вважаєте себе? Справедливими чи добрими? Яку оцінку за свою роботу ми б поставили кожен сам собі?

Школи очікує оптимізація і скорочення

Згідно з прийнятим парламентом законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики)" обласні державні адміністрації мають затвердити плани створення освітніх округів та об’єднання навчальних закладів, а також забезпечити скорочення кількості технічного та адміністративного персоналу шкіл. Про це йдеться в аналізі бюджетного законодавства, проведеного експертами Аналітичного центру Cedos.

Зокрема, Прикінцевими положеннями закону №3628 передбачено, що школи (окрім початкових), у яких навчається менше 25 учнів, не фінансуватимуться з коштів освітньої субвенції. У новій версії проекту з’явилося застереження про те, що початкових шкіл це не стосується — відповідно до декларованого урядом принципу доступності початкової освіти за місцем проживання дитини.

Разом з тим, малокомплектні школи, які мають 5-11 класи, доведеться до 1 вересня об’єднати з іншими або перевести їхніх учнів у навчальні заклади у сусідніх селах.

Загалом, як вимагає прийнятий закон, протягом січня-лютого 2016 р. обласним та Київській держадміністраціям необхідно затвердити регіональні плани створення освітніх округів та об’єднання навчальних закладів (орієнтовне скорочення на 5% від загальної кількості), забезпечити скорочення кількості технічного та адміністративного персоналу шкіл на 10% (згідного з новими примірними штатними нормативами, які має розробити Кабмін).

«Зважаючи на те, що області України дуже помітно відрізняються між собою по кількості малокомплектних шкіл, ідея встановити однакову для усіх норму скорочення шкільної мережі і технічних працівників видається досить нелогічною (і відверто безглуздим є вимагати скорочувати кількість шкіл від Києва, де їх і так відчайдушно не вистачає)», - зазначають експерти Аналітичного центру Cedos.

Також серйозні зміни чекають на школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Аби сприяти соціальній інтеграції цих дітей, з наступного року вони навчатимуться у звичайних школах, а школи-інтернати перетворяться на інтернати, де діти лише житимуть.

Аналіз нового законодавства свідчить про те, що видатки, не пов’язані безпосередньо з навчанням, все ж будуть перекладені на місцеві бюджети або батьків. Зокрема, розмір плати за харчування у дитсадках встановлюватиме місцева влада, і якщо раніше батьки мали платити не більше 60% вартості, то тепер від них можуть вимагати повну вартість. З місцевих бюджетів будуть покриватися видатки на харчування дітей із соціально вразливих категорій населення та дітей з особливими освітніми потребами у садках, школах та ПТНЗ.

Об’єднані територіальні громади, у яких цього року відбулися вибори, зможуть отримувати кошти на середню освіту безпосередньо з державного бюджету, минаючи рівень області та району.

Вчителі тепер зможуть отримувати пенсію за вислугу років лише після 55 (раніше для цього треба було мати 25-30 років стажу незалежно від віку).

Уявіть собі школу, де домашнє завдання – десь раз на тиждень. Де до четвертого класу не ставлять оцінок, а потім – не екзаменують, де можна сидіти не за партою, а там, де зручно. Де вчителі викладають лише те, що буде корисним у реальному житті і отримують за це близько 5000 євро. Де не існує кращих і гірших учнів, при цьому школярі показують найкращі результати за тестуванням знань у світі. Це не утопія – це звичайна фінська школа, яка працює за скандинавською моделлю навчання.

Серед 20 країн з найвищим рівнем освіти у світі – чотири скандинавські. Вони ж посідають чільні місця серед країн-інноваторів за версією Bloomberg. Який би рейтинг ви не відкрили – рівня доходів, соціального забезпечення чи навіть щастя – скрізь скандинави будуть на перших місцях. Тому що тут цінують людський капітал, який є головним фактором стабільного економічного зростання. І тому скандинавська модель освіти – взірцева для всього світу, в тому числі й для України.

Автономія шкіл і свобода дій для вчителів – бо вони достатнього компетентні, аби самостійно обирати методику навчання. Державні заклади, які дають однаковий рівень знань для всіх дітей, незалежно від доходу батьків – аби всі українці отримували однаковий старт у житті. Саме за таку модель освіти нам потрібно, за навчальні заклвди, що готують самостійних, свідомих, відповідальних громадян, які зможуть реалізувати свої таланти в Україні – для її ефективного розвитку.

Внесено зміни до наказу МОН про проведення державної підсумкової атестації у 2015/2016 навчальному році

 09-10-15, 10:16 /  КАТЕГОРІЯ: НОВИНИ

Враховуючи звернення громадських організацій, батьків та учнів, внесено зміни до наказу Міністерства освіти і науки України від 16 вересня 2015 року № 940 «Про проведення державної підсумкової атестації учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти у 2015/2016 навчальному році».

Відповідно до змін пункт 3 наказу викладено у новій редакції. Державну підсумкову атестацію випускників загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня буде проведено з 5 по 30 травня 2016 року з трьох предметів – української мови (у формі зовнішнього незалежного оцінювання), іноземної мови (у навчальних закладах), математики або історії України (у формі зовнішнього незалежного оцінювання, незалежно від профілю навчального закладу випускник має право обрати один із зазначених предметів).

Наказ МОН України від 8 жовтня 2015 року № 1050 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 16 вересня 2015 року № 940» оприлюднено на офіційному веб-сайті Міністерства. 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

№ 940 від 16 вересня 2015 року

Про проведення державної підсумкової атестації
учнів (вихованців) у системі загальної середньої
освіти у 2015/2016 навчальному році

Відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 30 грудня 2014 року № 1547, зареєстрованого 
в Міністерстві юстиції України 14 лютого 2015 року за № 157/26602 НАКАЗУЮ:

1. Провести з 10 по 20 травня 2016 року державну підсумкову атестацію випускників загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня з трьох предметів.

2. Провести з 1 по 10 червня 2016 року державну підсумкову атестацію випускників загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня з трьох предметів.

3. Провести з 16 по 30 травня 2016 року державну підсумкову атестацію випускників загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня з трьох предметів у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

4. Затвердити переліки навчальних предметів, з яких проводиться державна підсумкова атестація, що додаються.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на 
заступника Міністра Полянського П. Б.

Міністр       Сергій Квіт

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
освіти і науки України
16.09.2015 року № 940

Перелік
навчальних предметів, з яких проводиться державна підсумкова атестація випускників загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня у 2015/2016 навчальному році

№ з/п	Назва навчального предмету
1.	Українська мова
2.	Літературне читання
3.	Математика

Перелік
навчальних предметів, з яких проводиться державна підсумкова атестація випускників загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня у 2015/2016 навчальному році

№ з/п	Назва навчального предмету	Примітка
1.	Українська мова
2.	Математика
3.	Українська література	Випускники проходять ДПА з одного з зазначених предметів, який обирається педагогічною радою навчального закладу.
	Зарубіжна література
	Іноземна мова
	Історія України
	Всесвітня історія
	Правознавство. Практичний курс
	Географія
	Біологія
	Хімія
	Фізика
	Інформатика
	Мова національної меншини*
	Інтегрований курс «Література»*

*Для випускників загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням або вивченням мов національних меншин

Перелік
навчальних предметів, з яких проводиться державна підсумкова атестація випускників загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня у 2015/2016 навчальному році

№ з/п	Назва навчального предмету	Примітка
1.	Українська мова
2.	Іноземна мова
3.	Математика	Випускник має право обрати один із зазначених предметів незалежно від профілю навчального закладу
	Історія

Директор департаменту       Ю. Г. Кононенко